Виховна робота

 Зміст роботи класного керівника

   Вивчення учнів.

   Об'єднання учнів у колектив.

   Співпраця з дитячими та моло­діжними організаціями.

   Робота з батьками та громадські­стю.

   Співпраця з культурно-освітніми  та позакласними установами.    

   Співпраця із шкільним психологом.

   Організація виховної діяльності: пізнавальної, трудової, художньо-естетичної, суспільно-гуманітарної, фізкультурно-оздоровчої, ціннісно-орієнтовної.  

   Індивідуальна робота з учнями.        

   Побудова системи виховної роботи в класі.

   Співпраця з вчителями-предметниками щодо дотримання єдиних педагогічних вимог у класі.

Циклограма роботи класного керівника

Щоденно:

·         з’ясовувати причини відсутності учнів на заняттях, фіксувати пропуски у класному журналі;

·         проводити бесіди з учнями, які запізнюються на уроки;

·         проводити індивідуальну роботу з учнями;

·         контролювати зовнішній вигляд учнів;

·         контролювати харчування.

 Щотижня:

·         організовувати чергування по класу;

·         проводити класні години;

·         перевіряти щоденники;

·         проводити заходи у класі за планом роботи;

·         працювати з активом класу, організовувати діяльність органів учнівського самоврядування;

·         контролювати виконання доручень;

·         організовувати прибирання закріпленої території пришкільної ділянки;

·         працювати з батьками;

·         працювати з вчителями, що викладають у класі;

·         проводити зустрічі зі шкільним лікарем за довідками про хворобу учнів.

 Щомісяця:

·         проводити класні збори;

·         проводити бесіди з безпеки життєдіяльності;

·         відвідувати уроки вчителів-предметників у своєму класі;

·         тестувати (анкетувати) учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу;

·         контролювати стан підручників;

·         зустрічатися з батьківським активом;

·         відвідувати учнів удома.

 Один раз за семестр:

·         оформляти класний журнал за підсумками семестру, складати звіт;

·         заповнювати табелі успішності;

·         проводити батьківські збори;

·         брати участь у роботі семінарів, МО класних керівників;

·         аналізувати виконання плану роботи, коректувати план виховної роботи;

·         складати план роботи на канікули.

 Один раз на рік:

·         аналізувати план виховної роботи за попередній навчальний рік та складати план на наступний навчальний рік;

·         проводити відкритий виховний захід;

·         оформляти особові справи учнів;

·         оформляти статистичні відомості про клас (на 5 вересня);

·         працювати з підручниками (здавати, перевіряти, видавати);

·         писати характеристики (за необхідністю).

Пріоритетні напрями діяльності класного керівника

·       Перебудова змісту виховання, ключовими поняттями якого є людяність, милосердя, добро­та, чесність, порядність.

·       Виразна роль загальнолюдських цінностей та загальнолюдської моралі.

·       Гуманізація відносин, цілісність виховного процесу.

·       Вивчення учнів, учнівських ко­лективів та об'єднань.

·       Організація виховання та згурту­вання учнівських колективів.

·       Організаційно-педагогічна діяль­ність щодо забезпечення життє­діяльності класного колективу.

·       Розвиток особистості, її творчого потенціалу.

·       Робота з батьками, індивідуальний вплив.СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

БАТЬКІВСЬКА ШКОЛА

Педагогічна вітальня	Педагогічний тренінг	Консультації	Анкетування
«круглий» стіл	Ділові ігри	Групові	тестування
Усний журнал	Рольові ігри	Індивідуальні	вікторини
Вечір запитань і відповідей	Дискусії	Клуб знавців прес-конференція	Діагностування
Педагогічний калейдоскоп	Аналіз ситуації		Експрес-опитування
	Мозкова атака

Виховні завдання на 2016 – 2017 н.р.:

1)   виховувати в учнів інтерес до знань, наполегливість у навчанні;

2)   розвивати в учнів навички спілкування , вміння відповідати за доручену справу;

3)   сприяти формуванню найкращих людських якостей;

     4) вивчати індивідуальні можливості кожного учня, створювати сприятливі умови для               розвитку здібностей. Розвивати нахили і таланти кожного школя­ра.

      5) Спрямувати виховну роботу на створення згуртованого і працездатного учнівського колективу.

      6)  На основі традицій, звичаїв, обрядів, свят ук­раїнського народу прилучати учнів до   скарбниць української культури. Виховувати любов до Батьківщини, рідного народу.

       7)   Виховувати повагу до праці і людей праці. Формувати елементарні трудові навички.

       8) Розвивати художні здібності. Сприяти фізич­ному розвиткові, зміцненню здоров’я. Формувати навички санітарно-гігієнічної культури.

       9) Залучати всіх батьків до активної участі в на­лагодженні різнобічного життя дітей у колективі.

Родинне  виховання

Родинне виховання в Україні ґрунтується на: народному родинознавстві  та національному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родинних виховних традиціях українського народу, їх позитивних виявах; нових тенденціях традиційного українського родинного виховання; зіставленні теорії та практики українського родинного виховання з родинними виховними системами високорозвинутих зарубіжних країн і використанні усього позитивного в них.

Перспективним для новітнього родинного виховання є відродження традиційного високого статусу української родини, її авторитету, подружньої вірності, любові до дітей і обов'язку щодо їх виховання, поваги до батьків, піднесення ролі подружжя у створенні, зміцненні, збереженні й розквіті сім'ї, забезпечення на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Честь родини, єдність, наступність, спадкоємність поколінь, родинна і подружня злагода - пріоритети родинного виховання.

 Виховний  захід   на  тему:

                  Тема:     Скарби бабусиної скрині

Мета:      ознайомити учнів з традиціями та оберегами української ро-

           дини, пробуджувати пізнавальний інтерес до історії свого ро-

           доводу, української нації, її культури й побуту; виховувати

           глибокі почуття любові до бабусь, почуття пошани до людсь-

           кої праці, гордості за майстерність родичів; сприяти розвит-

           кові творчих здібностей дітей, бажання примножувати ро-

           динні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: скринька, виставка вишивок, предмети домашнього

          побуту.

(Біля класу діти з хлібом-сіллю запрошують всіх до класу).

  Учень

            Добрий день, люди добрі,

            Що сидять в нашій господі!

            Раді з святом вас вітати,

            Щастя і добра бажати.

 Учениця

           Красиво і світло у нашій світлиці,

           Сонце у вікна нам світить ясне.

           Сьогодні у класі бабусине свято,

           І сонце від нас привіт їм несе.

Учень

           Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

           Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром

Учениця

            Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

             Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 ( Діти вручають хліб-сіль ).

Вчитель. Дорога наша, класна родино, ми сьогодні зібралися всі разом на родине свято. В українській родині з давніх-давен існував звичай шанувати найстарших членів родини – наших милих бабусь. Адже вони, через великий життєвий досвід, є завжди розсудливими, розважливими; вони є справжніми наставниками у житті своїх онуків; їхніми справжніми порадниками та вчителями.

   Родина, сім'я – це святиня людського духу, благородних почуттів, кохання, вірності, любові, піклування.

   Старість не може бути щастям, кажуть у народі, старість може бути спокоєм чи бідою. Спокоєм вона стає тоді, коли її поважають і підтримують. Бідою її робить самотність, неуважність, байдужість. Родина – ось ліки від старості і самоти.

             Та наша мова нині про родину,

              Про осінь у житті,

              Про дітвору й поважних їх бабусь.

              Адже життя по-різному складається в людини,

              Бо це вже як судилося кому,

              В одних воно як пісня лебедина,

              А в інших… наче зовсім не було.

              І так було і буде впродовж усіх віків.

              Були у вас і зустрічі, й чекання,

              І словом, все, що є у кожної сім'ї.

              Наш родинний сад нині квітує.

              Боже, дай, щоб завжди так було.

              Хай поррозуміння в нас панує,

              Адже це сюди нас привело.

   Шановні гості, ми запросили вас на родинне свято «Скарби бабусиної скрині», яке має стати щирим і хай хоч на мить прикрасить ваше непросте життя.

              Все відцвітає, і жовте, і синє,

              Тільки родина – як вічна зернина,

              На невмирущому полі життя.

   Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди – ваші бабусі. Вони – невтомні трудівниці, скарбничі мудрос-

ті нашого народу, цікаві казкарі.

   Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не бачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд доброти і любові. І хоча горе не завжди обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі, коли поруч були онучата.

   Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе.

Як гріє воно душу, серце! А чому?

   Тому що бабуся прожила на світі удвічі довше, ніж ваші мама і тато, і ви удвічі дорожчі для неї, бо ви – діти її дітей, бо ви – її онучата, дівчата чи хлоп'ята, бо ви її пташенятка, ластів'ятка, іноді навіть поросятка.

Учень. І коли це бабуся мене називала поросятком?

Учениця. Напевно, коли ти був бруднулею!

Учень.

      1. Згадав! Це було тоді, коли я

          Розірвав свої штанчата,

          І, щоб сховатися від тата,

          До бабусі утікав!

          А вона побурчить,

          Поцілує та й мовчить.

          Чи то хліба, чи води,

          Чи сорочку, чи штани –

          Все до бабці, не до тата:

          Там безпечніш від біди.

          І щасливо той живе,

          В кого бабця люба є,

          Той біди вже не зазнає,

          Бо бабусенька подбає.

А дбає бабуся про вас тому, що ви її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

   2.  Бабусина доля –як ота тополя,

        Що посеред степу в небо порина.

        Вітер гне тополі, заметілі в полі.

        Так біліє в бабці сивина.

              3.  Наткано їй горя – як два Чорних моря,-

                   То роки голодні, відлунки війни…

                   Тільки і світало, як пшеницю жала,

                   Та як повертались доньки і сини.

   4. А іще світало, як защебетали

       У дворі онуки, наче ластівки.

       Бабусина доля – як в степу тополя,

       А над нею небо – як віки.

             5.  Люба, добра бабусенька!

                  Ми, твої онучата,

                 Звертаємось до тебе,

                  Щоб щастя побажати.

   6. Хоч твоє волосся

       Густо посріблилось,

       Ти для мене найкращим

       Другом залишилась.

                  7. Ти нас батькові й матусі

                      Помагаєш вчити,

                      Як вирости чесними,

                      Як по правді жити.

8. Ми твої слова розважні

    Пам'ятати будем

    І в життя твою науку

    Понесемо всюди.

                  9. Багато в бабусі турбот – не злічити!

                      Самій всю роботу нелегко зробити.

                      І хочеться вам, друзі, так усім сказати:

                      Ми будемо бабусям завжди допомагати.

10. Можна у світі чимало зробити:

      Перетворити зиму на літо,

      Можна моря й океани здолати,

      Гору найвищу штурмом узяти.

                  11. Можна пройти

                        Крізь пустелі і хащі,

                        Тільки без бабці

                        Не можна нізащо.

12. Свою бабусю знаю з давніх пір,

      ЇЇ обличчя любе, її ласкавий зір,

      Замислиться бабуся, зажуриться на мить

       І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

                 13. Та над усе, найбільше сподобались мені

                        Її ласкаві руки, умілі та міцні.

                        Оцій руці хорошій робота не важка,

                        Бо варить, в'яже, пише бабусина рука.

14. І я в бабусі руки

      Цілую залюбки.

      Вони немов співають,

      Розказують казки.

                   15. Я слухаю бабусю.

                         Я весь мов уві сні,

                         Розумні ніжні руки  умілі та міцні.

16.Бабусю, бабусю, тобою горжуся,

     За тебе я Бога молю,

     Бабусю, тобі признаюся, як сонце тебе я люблю.

17. Я до бабусі з любов'ю звертаюсь:

       Бабусю, бабуню, бабулю моя!

       І до бабусиних рук притулюся

       В них відчуваю лагідність я.

                  18. Моя бабуся зовсім не старенька.

                        Вона по хаті ходить, наче молоденька.

                        Хоча бува бурчить вона іноді на мене,

                        Та у неї зате завжди ласощі в кишені.

19. Бабусю, дай руки твої поцілую,

      За шийку тебе обійму,

       І щічки погладжу.

       Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю.

       І ти мене любиш, хоч я й неслухняна

       Частенько я шкоду роблю.

       Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

        Бо я тебе дуже люблю.

                 20. Рідненька бабуся, дорога моя!

                       Це для тебе сонечко лагідно сія…

                       І ласкаво повняться рученьки твої,

                       Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

                       В нім землі моєї срібні голоси

                       Дружби і любові, добра і краси.

                        Назбираю в лісі квітів сон-трави,

                        Дорога бабусю, літ за сто живи.

                        У моєму серці – слід твоїх пісень

                         І кажу: Хай щасливим буде тобі кожен день!

21. Я своїй бабусі пісню заспіваю,

       Вона для мене – сонечко й краса, -

       Подібної до неї я не знаю,

       Коли б зшукав всю землю й небеса.

                  22. Моя бабуся, гарна й мила,

                        Вона найкраща від усіх людей.

                        І хоч овна вже трохи посивіла,

                        Але так щиро любить нас – дітей.

23. Побажаєм вам сто років жити

      Без горя, сліз і без журби!

      Хай з вами буде щастя і здоров'я

      На многії літа і назавжди!

                 24.Хай в житті вам радість буде,

                       Процвітайте, як той цвіт.

                       Дай же, Боже, любим бабусям

                        Многих добрих, щасливих літ!

   Діти, настав час зазирнути до бабусиної скрині. А чи знаєте ви, що таке скриня? Колись у кожній хаті, у кожної бабусі була скриня. І в цій скрині зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме , ми зараз і подивимось.

    Рушник.

   Звичайно ж найголовнішим у всі часи був вишитий власноруч рушник. Скільки він промовляє серцю кожного з нас!

   Від сивої давнини і до наших днів, у радості і вгорі рушник - невід'ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з пісненю. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Коли син вирушав у далеку путь, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

                   Як з'являємось на світ ми

                   В крижмі – білі рушники.

                   Полотняне диво світле,

                   Плід душі й хист руки.

                   Як прийде пора до шлюбу

                   З блиском золота кілець,

                   Рушники з дитинства любі

                   Ляжуть в стежку під вінець.

                   Чи коли від краю свого                           

                   Довгий шлях кудись лежить,

                   Рушником й хрестом в дорогу

                   Рід тебе благословить.

                   А прийдеться шлях останній

                   Нам відміряти в житті,

                   Рушники прості, прощальні

                   З калачами на хресті.

                   Рушники, рушники –

                   Наче долі сторінки,

                   Їхня мова писанкова

                   Збереглася навіки.

   Вишита сорочка.

   Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата та жінки не тільки рушники, а й сорочки.  Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку путь, то сорочка служила йому оберегом і оберігала від злого й недоброго. Вишивали їх червоним і чорними нитками. Червоне – то радість, а чорне – печаль.

   Віночок.

   Вінок – це символ добра і надії, він символізує молодість і кохання, може визначати долю. Дівочий вінок носили дівчата кожної весни і літа, весільний одягали лише один раз у житті. Дівочий вінок обов'язково мав бути із живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості. Український віночок оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова.

   Біблія.

   А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу – Біблію. Це священна книга християн. Складається вона з двох частин: Старого заповіту і Нового заповіту.

  У кожної родини були звичайно символічні традиційні речі у скрині. Зараз ми зазирнемо до деяких з них.

Презентація бабусиних скарбів.

Конкурс – естафета «Скоріш до бабусі».

             І ось завершилось родинне наше свято.

             Ми від душі поспілкувались всі.

             Тож дай вам Бог добра і сил багато,

             Щоб сонце пінімалося в росі,

             Щоб зігрівало вас його тепло і ласка,

             А доброта всіх пригортала вас.

             Й життя хай буде ніби добра казка.

             Живіть усі щасливо! В добрий час!

             Шановні гості! Прийміть мої вітання щирі,

             В житті хай радість розквіта,

             Нехай в здоров'ї, щасті й мирі

             Проходять всі ваші літа.                  

 

                                 

                                                                                        Виховний  захід

Ми-маленькі українці

                             

Мета: закріпити і збагатити уявлення першокласників про Батьківщину, виховувати громадянські й патріотичні почуття: любов до Вітчизни, гордість за свій народ.

Обладнання: плакати із зображеннями державних символів України; сюжетні ілюстрації на національну тематику; слайд або світлина з видом Києва; українські костюми для дітей; і квіти.

ХІД ЗАНЯТТЯ

На дошці розміщують плакати із зображеннями українських державних символів та відповідний ілюстративний матеріал.

-Сьогодні ми поговоримо про важливе й цікаве для кожної людини.

Я надзвичайно, друзі, рада Дитячі бачить оченята —

Як сяють вони ясно в вас!

Застиг в очікуванні клас:

Чекають з нетерпінням діти:

Про що ж розмова нині піде?

Класовод. А піде вона, діти, про те, що об’єднує нас усіх. Це наша Батьківщина — край, де ми народилися й живемо, земля наших батьків і прадідів, держава, що має багату історію та чудові традиції. Це Україна.

-Отже, сьогодні ми говоритимемо про Вітчизну. А як ви вважаєте, без чого не може існувати жодна країна? (Діти висувають припущення.) Правильно, у світі немає жодної держави без народу. Тобто Україна — це не тільки мальовничі й родючі землі, але й усі люди, що населяють їх.

Кожний з вас — українець, і вам усім обов’язково належить знати, якого ви роду-племені та, звісно, пишатися ним.

-Хоча ви ще першокласники, та, певне, вже з дошкільних років вам відомо, що ви діти... Які? (Українські.) Правильно. До сьогоднішнього заняття наші маленькі україночки та українці підготували невеличку літературну композицію про рідний край і наш народ. Послухаймо ж її.

Звучить урочиста, піднесена народна мелодія (наприклад «Козацький марш»).

Літературна композиція

До дошки виходять учні-читці в українському національному вбранні (дві дівчинки і два хлопчики).

Класовод (до одного із читців)

 Хто ти, хлопчику маленький?

1-й учень

 Син я України-неньки,

 Українцем я зовуся,

 Тою назвою горджуся!

 Тихі зорі, ясні води —

 Моя Україна,

Дзвін шабель, пісні, походи,

 Пісня солов’їна.

Класовод (до дівчинки)

 Хто ти, дівчинко-дитинко?

1-ша учениця

 Я — маленька українка:

 Щиро рідний край люблю я,

 Палко свій народ шаную,

 Тим пишаюсь неодмінно,

 Що я — донечка Вкраїни.

2-й учень

 У всьому світі — кожен зна —

 Є Батьківщина лиш одна.

 І в нас вона одна-єдина:

 Це наша славна Україна.

2-га учениця

 Україна — це країна Козацького роду,

 Мати вільних українців —

 Древнього народу.

1-й учень

Українці — мужні й сильні, Наше небо чисте,

А наш прапор — жовто-синій, Герб — тризуб злотистий.

1-ша учениця

 Українці — кожен знає —

 Добрі, працьовиті,

 Що родились ми в цім краї,

 Пишаймося, діти!

2-й учень

 Українське щире слово,

 А прислів’я — влучне,

 Наша українська мова Багата, співуча.

2-га учениця

 Всі гостинні, дуже мудрі,

 Сміливі, відважні —

 Ось які вкраїнські люди,

 Вам це кожен скаже!

Класовод

 А вкраїнські наші діти —

 Наче пишні в лузі квіти,

 Ясноокі та вродливі,

 Дуже чемні та кмітливі!

-А ще українців називають надзвичайно співучою нацією. І зараз у нашому класі пролунає гарна пісня про вас — українських діток. Я прошу дуже уважно її послухати і спробувати тихенько підспівати два останні рядочки кожного куплету — вони повторюються двічі.

Звучить запис пісні «Ми роду козацького діти» (музика В. Залеського, слова Д. Комілевської).

 Ми любимо сонце і квіти,

 І сонце нам шле свій привіт.

 Ми — роду козацького діти,

 Землі української цвіт.

В яку б не пішли ми дорогу,

Ти, пісне, над нами злітай,

Крокуючи гордо і в ногу,

.

                                         Бесіда «Про український народ»

Класовод. Справді, діти, нам дуже пощастило, що ми належимо до величного народу. Українці мудрі й відважні, майстровиті й творчі. Українські козаки прославили наш народ своїми подвигами, будівельники — величними древніми спорудами, золотоверхими храмами; українські митці — знаменитими вишиванками, гарними піснями і мудрими казками.

Українці славні в усьому світі своєю гостинністю, працьовитістю. Наша Батьківщина дала світові багато видатних людей: поета і художника Тараса Шевченка, гетьмана Богдана Хмельницького, художницю Катерину Білокур... Зараз ви ще маленькі, але згодом, може, хтось із вас стане відомим у всьому світі і теж прославить Україну своїми справами, творчістю чи науковими відкриттями.

Наші символи — золотий герб-тризуб і синьо-жовтий прапор. Тризуб — символ козацької влади, свободи й незалежності, а прапор нагадує синє небо над українською землею і жовті хлібні лани нашого краю.

                              Гра «Мій український народ»

Дітям пропонують дібрати якомога більше слів-ознак для характеристики свого народу. Усі бажаючі відповідають з дозволу дорослого, підводячись із місця. Кожен гравець, що дав правильну відповідь, отримує один бал (учитель дає цій дитині штучну квіточку).

Правило гри: одне й те саме слово двічі називати не можна

.

Мовленнєвий матеріал для гри

Мій народ творчий, доброзичливий, приязний, гостинний, веселий, кмітливий, розумний, мудрий, древній, вродливий, сміливий, мужній, відважний, героїчний, працьовитий, роботящий, майстровитий, козацький, співучий, щирий, завзятий, миролюбний, гордий, вільний, щасливий.

Протягом гри класовод за необхідності може допомагати дітям навідними запитаннями. Наприклад: «Українці гордяться своїм краєм?» (Так!) «Значить, у нас який народ?» (Гордий.)

-Справжній українець повинен змалку знати символіку своєї Батьківщини, цікавитися рідним краєм, його визначними місцями, природою, минувшиною, історією та подіями сьогодення. Зараз, діти, я пропоную вам узяти участь у пізнавальній вікторині.

                                      Вікторина «Люби і знай свій рідний край!»

Запитання для вікторини

 1. Які символи має наша держава? (Герб, прапор, пісню-гімн.)

 2. Скільки кольорів має український державний прапор? (Два.)

 3. Які ці кольори? (Синій та жовтий.)

 4. Як ми називаємо український герб? (Тризуб.)

 5. Як називають наших пращурів, що боролися за свободу українського народу? (Козаки.)

 6. На чому їздили козаки? На чому плавали? (На конях, на човнах «чайках».)

 7. Який предмет національного вбрання носять українські дівчата? (Віночок.)

 8. Як називається столиця України? (Київ.)

 9. Які природні місцевості є в Україні? (Ліси, степи, лани, луги, гори, річки, озера, моря.)

10. Пригадайте відомі вам українські народні казки.

11. Назвіть українські народні пісні, які ви знаєте.

12. Назвіть знайомі вам українські прислів’я або приказки.

(Відповідаючи на 10-12 запитання, діти наводять приклади

2-3 фольклорних творів.)

По закінченні вікторини педагог відзначає найбільш активних та кмітливих учасників.

 Класовод

 Українські наші діти Не тільки кмітливі,

 Але дуже заповзяті,

 Веселі, грайливі.

Щойно ми пригадали українські казочки, пісні та прислів’я. А тепер настав час розважитися — пограти в українську народну дитячу гру!

Рухлива народна гра «Віночок»

Діти стають у шеренгу, узявшись за руки. Перша пара гравців піднімає вгору руки, утворюючи «ворота», а остання пара проходить між ними, стає попереду, також піднімає руки, і за ними ідуть наступні гравці. Так вони проходять під руками третьої пари, четвертої і т. д. Таким чином, пари ніби «переплітаються» у вінок. Кожен гравець кладе ліву руку на плече сусіда праворуч. Решта гравців також переплітають руки. Потім усі діти ведуть хоровод, співаючи:

 Ой нумо-нумо В плетеного шума!

 Як наша мати Буде розплітати?

 Розплетися, шуме,

 Розплетися!

 Хрещатий барвінку,

V.Підсумки заняття

. Завершуючи його, мені хотілося б прочитати вам віршик. Він називається

«Моя Україна». Ці святі слова в тексті вірша повторюються після кожного його рядка. Я думаю, що ви їх залюбки промовите разом зі мною — щиро, з любов’ю, урочисто й виразно.

                 

.





Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.

«Подорож у країну дорожніх знаків»

Цілі: розширити уявлення дітей про Правила дорожнього руху, правила поведінки пішохода і водія; розвивати увагу і спостережливість, пам'ять, мислення; виховувати повагу до Правил дорожнього руху, навчати правилам поведінки на вулиці, в суспільстві.

Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.

    Мета і завдання родинного виховання:

- пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків;

- організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для   організації діяльності дитини вдома;

- гуманізація змісту та форм роботи з сім'єю і взаємовідносин “педагоги – батьки”

      Здійснюючи раннє родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечення дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища. З сім'ї починається і дорога до школи. А вже тоді - життєву дорогу ведуть два розуми, два досвіди: сім'я і школа.

     Види спільної діяльності сім’ї та школи:

- оздоровча (профілактика поганих звичок);

- навчально-просвітницька;

- художньо-естетична;

- господарчо-трудова;

- організаційна;

- дозвілля;

- профорієнтаційна;

- спортивно – оздоровча.

  

 Закони організованого сімейного виховання школярів.

1. Пам’ятайте, що навчання – один із найскладніших видів праці, а розумова сила й здібності дітей не однакові.

2. Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на що він здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього механічної роботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил,  пізнавальної активності, мислення та дії.

4. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму – побити дитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, насилля й командно-наказовий тон. Вони виключають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані.

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини в навчанні та в усіх її справах.

6. Пам’ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами , над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу -1,5 годин, 3-4 класів – до 2-х годин, 5-6 класів – до 2,5 години, 7 класу – 3-х годин, 8 – 11 класу – 4-х годин.

7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завдання не слід задавати.

8. Не примушуйте учнів писати в чернетках, переписувати виконане ним завдання – це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.

9. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає виконану роботу не таку оцінку, яку вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, – це не остання робота й не остання оцінка.

10. Дайте можливість дитині самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви були нею задоволені.

12. Здоров’я дитини – крихка кришталева куля, а тримає її три атланти: спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя, харчування й відпочинку дітей.

13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м’язів (пальців та рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри на музичних інструментах.

14. Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть маленькі успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й різні види морального заохочення.

15. Батько і мати – найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.

    Пам’ятайте, що дитина – джерело життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

     З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.

    Родина дає школярам уявлення про зовнішню і внутрішню культуру людини, виконує шанобливе ставлення до матері і батька, до старших, милосердя у ставленні до немічних, калік, сиріт, вдів та інших, формує уявлення про загальнолюдські моральні вартості, привчає до добросовісної праці, поваги до людей праці.

    Родинне виховання повинно здійснюватися в тісній взаємодії зі школою, зокрема, вчителям початкових класів, і мати на меті забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, повноцінного розвитку готовності до школи, набуття життєвого досвіду.

Пам’ятка для батьків

1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.

2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.

4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.

5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.

6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.

7. Поступово, але неухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.

8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос – позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.

10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні – один крок.

11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед, це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.

12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.

13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина – це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня.

14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину – не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! Навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

    Виховати своїх дітей - не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов'язок батька і матері. За це вони відповідають перед своїм сумлінням і суспільством.

   Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.